"Книга Балтиморів" Діккер Жоель

«Книга Балтиморів» — родинна сага з детективним сюжетом, історією великої любові і Драми. Це психологічний роман, у якому відомий письменник Маркус Ґольдман (герой бестселера Жоеля Діккера «Правда про справу Гаррі Квеберта») розгадує таємниці трьох поколінь своєї родини і пише нову книжку. Розв'язка історії Балтиморських і Монклерівських Ґольдманів відома — жахлива Драма, що зруйнувала не одне життя. Проте, чим вона була — випадковим поворотом долі чи логічним фіналом низки секретів, протистоянь, незреалізованих амбіцій, конкуренції та боротьби за визнання і любов, які десятиліттями приховувалися в сім'ї Ґольдманів?І чи було кохання Маркусового життя, яке він знову зустрів через вісім років після трагедії, кульмінацією в цій Драмі чи другорядним тлом?

 

Я половину прочитала. Так затягнуло. От відмічусь тут,щоб обов'язково хоч пару слів написати

 

Я слухала аудіо версію , слухала і насолоджувалася книгою, від тепер в мене ще один любимий автор—Жоель Діккер. Майже рік тому читала Справа Гаррі Квеберта , теж сподобалася книга, але Книга Балтіморів мій фаворит однозначно в Діккера. По перше ,я напевно ,після Квеберта очікувала що буде детектив,.... а тут сімейна сага... а по-друге ,наскільки вона цікаво написана.... з перших сторінок ти розумієш що це сумна історія,але тебе одночасно вже затягнуло... і зупинитись ти не можеш і не хочеш.Книга Балтіморів для мене сумна і прекрасна історія про хороших людей, про дружбу , про пошук себе, про те що варто зробити не вірний вибір і все може змінитися в житті, про те що соціальний статус річ відносна. Хоч я і розуміла який буде фінал (приблизно)все рівно я плакала в кінці .Всім раджу прочитати ,я радію ,що свій читацький рік я почала з такої сильної і емоційної книги.

 

Мені теж ця книга глибоко засіла, прониклась нею під час читання. Можливо це не Ван Гог, але теж однозначно вартує уваги життя її героїв...
Я вже раніше десь писала,для мене ця книга стоїть десь на ряду з "Вбити пересмішника" і "Несподіваною вакансією", от не можу пояснити чому, якась відразу така асоціація прийшла на думку, але у цих трьох книгах піднімаються якісь важливі питання, і гарно описується настрій, відносини героїв, якось більш душевно чи що...Словом відношу до добрих, якісних і повчальних книг, мимо яких краще не проходити))))

 

Дівчата, сьогодні дочитала і я у захваті. Хто ще не прочитав- обов'язково це зробіть （після Клубу невиправних оптимістів）Однозначно буду читати ще цього автора, це вже потім я зрозуміла, що почала з кінця. Ця книга це черговий приклад для тих, хто каже що немає якісно'і сучасно'і літератури. Погоджуюсь, що книга сумна і прекрасна і, як на мене, дуже реалістична （це одних із найважливіших критері'ів у мене для оцінювання книги）. Всі геро'і і сцени прописані настільки влучно, що ти не можеш 'ім не вірити. Ця книга про пошук себе, про братську любов, про вічне суперництво між братами та про соціальну нерівність . Дуже нагадує книги Джона Ірвінга, напевно тим самим реалізмом. Вобщєм, дуже раджу ознайомитись з цим екземпляром.

 

@Nadushka я рада, що ти теж зацінила цю книгу, і тепер можеш мене зрозуміти, чого я за неї так довго і жваво агітувала голосувати на СЧ))))

 

Так, я розумію тво'і емоці'і і враження від книги, але тепер із впевненістю можу сказати, що ти так само заціниш “Клуб невиправних оптимістів”

 

Надя, заінтригувала ....

 

Скільки читаю ваших відгуків про книгу - ох, хоча б не забути про неї, коли дочитаю свою "Волинь"!

 

Питання на засипку - де її скачати українською?
Може хтось має паперову вже прочитану?

 

Ось тут є аудіокнига
http://audioknigi.biz/книга-балтиморов/
А паперову українською я тобі дам

 

Дочитую свою і надіюсь сьогодні візьмусь)

 

Я почала аудіо і тепер не можу відірватися! Все роблю в навушниках вже би пошвидше дослухати, бо іноді здається що дітям бракує уваги через мамине нове захоплення)

 

Почала аж сьогодні) гарно йде. В принципі, як і Квеберт

 

Я на третині) цікаво, лиш часу не вистачає (

 

Всі мовчать. Книга гідна, а де обговорення?)
Як ви думаєте, реакція батьків нормальна на поведінку Маркуса? Ви би закривали очі на це обожнювання чужого стилю життя і презирство до свого?

 

Ну я би так вже категорично не казала . Там були його кузени , рідня. Він відкрито батькам не висловлював невдоволенння своїм фінансовим положенням .

 

Ну в очі не казав, так. Але вся його поведінка волала про це. Соромитися власних батьків - а це був таки сором, хіба ще щось треба казати? Це було очевидно всім. Причому батьки не пили, не били. Це не Замок из стекла. Просто вони були бідніші, навіть не бідні, а просто мали менше грошей. І не те суспільне становище. І це вже не мала примхлива дитина, а підліток, який має чуть більше розуму. Його ж головна претензія не про час з батьками,, не про ставлення чи любов, а саме про матеріальне. Чи ні?)

 

Ну мені здалось шо родина Балтиморів більше приділяла увагу дітям . В книзі неодноразово говорилось як Маркус спілкувався з Солом і Анітою, сімейні обіди , день подяки , виїзди на океан . Про його власну родину скупі діалоги з сином і все . Він формувався в родині Балтиморів і в її оточені . Власного життя в його місті майже не було .

 

Я зрозуміла, що оскільки книжка саме про Балтиморів, а не про сімю Маркуса, тому і розкрито якраз час, коли він перебував там, а не детально розписано стосунки з власною сімєю. Невже у них не було сімейних обідів? чи традицій? спілкування? день подяки мали проводити там, бо в цих не було місця всіх помістити. А ще їх бабуся з дідусем так поділили синів - це мене дуже нервує) Я не можу сказати з певністю, бо ще не дочитала, але в мене враження обесцінення свого саме через матеріальні блага дядька і тітки. А Сол, до речі, аж надто ідеальний)))) я не уявляю, як би мій мав би вигравати всі справи, усе встигати, якщо б щодня просиджував до 2-3 ночі. це неможливо!