"Дневник Анны Франк" Анна Франк

​

Дневник голландской девочки Анны Франк — один из наиболее известных и впечатляющих документов о зверствах фашизма — сделал ее имя знаменитым на весь мир.
Анна вела дневник с 12 июня 1942 по 1 августа 1944 года. Сначала она писала только для себя, пока весной 1944 года не услышала по радио выступление министра образования Нидерландов Болкенштейна. Тот сказал, что все свидетельства нидерландцев периода оккупации должны стать всенародным достоянием. Под впечатлением от этих слов Анна решила после войны издать книгу, в основу которой лег бы ее дневник.
Анна стала переписывать свои заметки, при этом она что-то изменяла, опускала куски, казавшиеся ей неинтересными, и прибавляла из своих воспоминаний новые. Наряду с этой работой она продолжала вести первоначальный дневник, последняя запись которого датирована 1 августа 1944 года. Три дня спустя, четвертого августа, восемь обитателей Убежища были арестованы немецкой полицией.
Мип Гиз и Беп Фоскейл подобрали Аннины записки сразу после ареста. Мип хранила их в ящике стола конторы и отдала отцу девочки Отто Франк, когда о смерти Анны стало достоверно известно.
Первоначально Франк не ставил перед собой цели опубликовать дневник, но позже решился на это, поддавшись советам и уговорам друзей. Из первоначального дневника и второй его версии он составил новый сокращенный вариант, опубликованный в 1947 году. В то время не было принято открыто говорить на сексуальные темы, поэтому соответствующие отрывки Отто Франк не включил в издание. Также он опустил пассажи, в которых Анна негативно отзывалась о своей матери и других обитателях Убежища. Ведь она писала дневник в сложный возрастной период — между тринадцатью и пятнадцатью годами — и выражала как симпатии, так и антипатии прямо и открыто.
Отто Франк умер в 1980 году. Оригинал дневника Анны он завещал Амстердамскому государственному институту военной документации. Институт провел расследование, установившее несомненную подлинность записей, после чего был издан новый вариант «Убежища», представляющий из себя комбинацию двух Анниных версий. Последняя публикация конца девяностых годов дополнена записью 8 февраля 1944 года и еще некоторыми пассажами, не известными до сих пор широкой публике.

Анна Франк


Памятник Анне Франк в Амстердаме

 

Свято, яке буде через пару днів надихнуло мене на прочитання цієї книги. Я вчора її прочитала, але то був якийсь дуже скорочений варіант книги. Сьогодні буду читати більш розгорнуту версію. І разом з книгою варто передивитись дані про цю книгу і біографію Анни Франк. ось тут знайшла більш розгорнуту версію http://www.e-reading.club/book.php?book=104768

По суті це книга про життя підлітка в роки Другої світової війни, з підлітковими проблемами і питаннями, а також тяжкою долею єврейської сім"ї, яка змушена була переховуватись.

 

Маріша, я також вже її закачала і теж планую ближчим часом прочитати, дякую за посилання на розгорнуту версію.

 

Я теж хочу прочитати цю книжку. Для мене щоденникові записи - найулюбленіший жанр в літературі
Але боюсь емоцій, які може викликати даний твір

 

Маргарита, я поки тільки скорочений варіант прочитала, але там дуже багато просто підліткових переживань, роздумів. Не можу сказати, що вона дуже емоційна стосовно самого гоніння євреїв, більше факти, немає гри на емоціях читача. Але це я повноі версіі ще не прочитала.

 

Аня казала, що вона набагато сильніша за "Хлопчика в піжамі"

 

Цікаво тоді чи Аня читала повну версію, чи розгорнуту

 

Так, дiвчата, спецiально переглянула ще раз все,щоб освiжити пам'ять i думки.

Я читала все, що вдалось знайти.
Коротка версiя, це те на що спочатку зважився батько Анни - Отто Франк, на той час щоденник мiстив дещо недопустимi iнтимнi роздуми,роздуми про секс та й момент не дуже приэмнi для висвiтлення для самого Отто- все ж таки його сiм'я виставлялась на загал- не даючи шансу захистити себе, тому вiн дозволив опублiкувати невеличкi, вiдредагованi частинки щоденника.

Сама Анна вела два щоденника, один самий перший по "гарячих слiдах" i другий вiдредагований i доповнений нею ж. Вiкi пише,щоповнiстю щоденник нiколи не публiкувався, те що нам доступно зараз "Убежище" скомбiновано з двох версiй, i в тому варiантi, що я читала- в кiнцi э розповiдi очевидцев, та друзiв сiм'ï Франк.

Для мене це виявився мега важкий i насичений роман, мiлiон рiзних думок роïлось про все на свiтi- не тiльки Холокост.

Насамперед неймовiрно вражаэ талант Анни, як вона гарно писала вже в 13, дуже цiнними э ïï думки- для бiльшого розумiння свiту пiдлiткiв- вона описуэ класичнi " симптоми",ïï взаэмовiдносини з батьком, матiр'ю... I все це на фонi реальних жахливих подiй за стiнами сховку....
Також було дуже цiкаво спостерiгати за взаэмодiэю 8 рiзних людей в повнiй iзоляцiï 2 роки, не все так добре- дрiбнi сварки через дурницi, цiкаво, як цю частину щоденника сприймали самi эвреï, якi в той час були уже в концтаборi- чи здобув би щоденник Анни таку популярность, якби сiм'я вижила?

Ну i останнэ це звичайно жахiття вiйни, концтаборiв i гiркоï долi Франкiв пiсля ïх ув'язнення, що вже описуэться очевидцами i бiографом Анни. Дiйсно дуже розумна i сильна дiвчинка, яка б могла досягти дуже багато.....

 

Я теж вже прочитала повну версію Убежища і розповіді друзів також, і ще якусь інформацію передивлялась в неті. Ось зараз розумію, що маю повну картину. І повністю погоджуюсь з Анею. А трохи своі враження про сам щоденник напишу завтра

 

Все, скачую сьогодні і починаю читати

 

"Созрела" я нарешті написати відгук.
Для мене ця книжка складається з двох дуже важливих, обов"язкових частин, без яких не було б повноти сюжету. Це безпосередньо сам щоденик Анни і розповіді друзів про долю сім"ї Франк після Убежища. Обов"язково треба читати все, щоб намалювати для себе повну картину.
Сам щоденник - це розповідь Анни про перебування її сім"ї і сім"ї ван Даанов в "Убежище". Ця частина цікава саме роздумами Анни.В своєму щоденнику вона розкриває всі проблеми, переживання, які можуть турбувати підлітка, не розуміння батьків, перше кохання, відносини з друзями. Також вона описує відносини, конфлікти між сім"ями в "Убежище", адже і найкращі друзі знаходившись довший час в замкнутому просторі будуть конфліктувати. Не оминули від її очей і сімейні конфлікти, про що так само написала у своєму щоденнику. І хоч це щоденник лише 13-річної дівчини, але написан дуже цікаво і підіймає багато проблем. З цього обов"язково робиш висновок, що Анна Франк була дуже розумна і талановита дівчина. Шкода, що доля не дала право жити і розвиватись такому таланту. Хоча можливість була, тому що до порятунку лишалось зовсім мало часу.
Щодо воєнних подій, які описувала Анна, то вони описані як факти і відповідно не викликають бурних емоцій, мало хто плачить над підручником історії. Тут ніхто не збирався грати з емоціями читача
А ось друга частина "Убежища", розповіді друзів, знайомих про долю сім"ї Франк, викликає бурю емоцій. Адже, трагічна доля майже під кінец війни, розповідь про концтабори мало кого залишить байдужими
Книга варта уваги. Але повторюсь ще раз, щоб її оцінити траба прочитати все. Якісь скорочені уривки щоденника не дають повної, цікавої картинки. Це перевірила на собі

 

Побачила, що є два фільми по книжці Убежище. Сиджу в роздумах чи варто дивитись
Аня, ти фільми не дивилась?

 

Почала дивитись серiал 2009 року, мало ще подивилась, але акторський склад, локацiï i взагалi - посил подобаються, особливо мама Анни сподобалась- чомусь менi здаэться, що так i було, а пiдлiтковий бунтарський максималiзм Анни не дав ïй можливостi все розгледiти....

 

Прочитала я цю книгу і зайшла на лайвліб щоб відмітити і от думаю як я маю іі оцінити. Як взагалі такі рeчі можна оцінювати? Цe трeба просто знати.

 

Я так і не дочитала... Також не знаю як оцінювати цю книгу, бо як літературний витвір вона не вражає, і як щоденник не цікава, а як опис страшного тогодення цінна...

 

Мені дуже сподобалось правдивістю і неідеальністю, нема аналогів цьому щоденнику, це ж такі події крізь призму підліткового максималізму, про дорослішання, як пряма мова звідти... Для мене там було багато вікриттів, моментів про, які я не думала , ні це книга, з якої варто починати дітей знайоми з тим геноцидом...

 

Так, і я про тe, що як художній твір чи щодeнник цінності вона нe має, а з точки зору нeвідомих досі момeнтів чи просто іншого 'іхнього сприйняття то вона нeоцінeнна.

 

Ні, для мене воно, типу, як художній твір має теж, ну бо то справді дитина написала, а не дорослий собі придумав і типу очима дитини показав, як наприклад в хлопчику в смугастій піжамі, це правда, і дівчинка справді була талановита, писала б....Ну якось так, я не знаю, як пояснити навіть, Анна ж редагувала і переписувала сама щоденник, то наче мемуари, то ж література...

 

Я розумію про що ти, Аня, взяти щоденник іншого підлітка - то там літературою, як правило, і не пахне.. А тут вона писати вміла, то так. Може то я просто книги такого типу звикла художні сприймати, а може просто забагато підряд книг на цю тематику прочитала і тому не дочитала, і тому якийсь в мене такий внутрішній бунт, типу досить мені тої гіркої історії..

 

В хотілках у мене ця книга, в хотілках девочка