"Остаток дня" Кадзуо Исигуро

Тема у розділі 'Популярна (масова)', створена користувачем Lady Chatterley, 15 гру 2015.

  1. Lady Chatterley

    Lady Chatterley Книгоман

    Повідомлення:
    4.174
    Симпатії:
    13.557
    Стать:
    Жіноча
    "Остаток дня"
    Кадзуо Исигуро
    [​IMG]
    рожденный японец, выпускник литературного курса Малькольма Брэдбери, написавший самый английский роман конца XХ века!
    Дворецкий Стивенс, без страха и упрека служивший лорду Дарлингтону, рассказывает о том, как у него развивалось чувство долга и умение ставить нужных людей на нужное место, демонстрируя поистине самурайскую замкнутость в рамках своего кодекса служения.

    В 1989 г. за "Остаток дня" Исигуро единогласно получил Букера (и это было, пожалуй, единственное решение Букеровского комитета за всю историю премии, ни у кого не вызвавшее протеста).
     
    Margaruta, Stacey, Pr. Mcgonagall та 2 іншим подобається це.
  2. Lady Chatterley

    Lady Chatterley Книгоман

    Повідомлення:
    4.174
    Симпатії:
    13.557
    Стать:
    Жіноча
    Цей роман я вже читала давніше, він був один з моїх переслідувачів і мабуть очікування у мене були завищені, і завдяки фільмовій палітурці теж axixi

    Загалом трохи напевно не вдалий я час вибрала для читання, було трохи нуднувато, дуже неспішна книга, в кращих британських традиціях, описаних з японською скурпульозністю та дотошністю, така "обстоятельна ", я б сказала,
    як і головний герой- дворецький поважного джентельмена, Стівенсон!
    Книга ніби проста і безхитрісна, та водночас має купу шарів, як цибуля (Шрек®).
    Головний герой, фанатично відданий та бездоганно професійний, дворецький Стівенсон перейшов в нові руки веселого, та життєрадісного американця разом з маєтком колишнього власника, британського впливового урядник та джентельмена.

    Стівенсон зі всім своїм завзяттям намагається організувати ідеальний порядок в маєтку, та поки що не дуже йому вдається, і господар новий любить пожартувати і скурпульозністю не відрізняються і штат слуг уже не той, та й слуги вже не ті...
    Тож Стівенсон за настоянням господаря бере відпустку, оскільки і машину і паливо йому теж благодушно презентують, їде покататись по країні, але не просто так, а щоб заманити колишню економку в маєток- ото вже з нею в ідеальному перфекціоніському раю заживе...
    І тут починається саме цікаве, всю дорогу Стівенсон згадує своє минуле, і ніби все там гарно, і чинив він по совісті, але чи може бути сумління в людини, в якої нема власної думки, а тільки кодекс дворецьконо?!

    Стівенсон веде свій внутрішній діалог, а ми спостерігаємо, і так він дивитись на своє життя, і єдак...
    А мені було сумно, бо як на мене все він профукав, і ідеали його були хибні, і стосунки з батьком, і любов, якій не дано було навіть в нятяк перетворитись.... Така собі пропагандиська дворецька ідеологія.

    Цікаво ще, бо події в спогадах відбуваються в дуже не простий час, передвер'ї другої світової, закулісні переговори сильниєх світу цього, бали, ще не пало джентельменство, але вже зародилось політиканство...

    Цікаво одним словом, та рекомендую читати під відповідний настрій, неспішно і вдумливо :bbb2:
     
    Stacey, Pr. Mcgonagall, Margaruta та 2 іншим подобається це.
  3. Lady Chatterley

    Lady Chatterley Книгоман

    Повідомлення:
    4.174
    Симпатії:
    13.557
    Стать:
    Жіноча
    Запасіться терпінням axixi Роздуми про справжнього дворецького :ссс32:

    "Порой высказывается мнение, что настоящие дворецкие встречаются только в Англии.
    В других странах существует лишь мужская прислуга, каким именем ее там ни называй.
    Европейцы не могут быть дворецкими, ибо, в отличие от англичан, по самому своему складу не способны обуздывать душевные переживания. Европейцы, а в большинстве своем и кельты, с чем вы, конечно, не станете спорить, как правило, не способны к самоконтролю в минуты сильного возбуждения и поэтому сохраняют профессиональную невозмутимость лишь в самых спокойных ситуациях. :ссс32:

    Если вернуться к ранее предложенной метафоре – она грубовата, прошу уж меня извинить, – то я уподоблю их человеку, который по ничтожному поводу готов сорвать с себя костюм и рубашку и носиться, вопя во все горло. Одним словом, «достоинство» таким людям недоступно. В этом отношении у нас, англичан, большое преимущество перед иностранцами, вот почему великий дворецкий, как мы его представляем, чуть ли не по определению обязан быть англичанином.

    Вы, разумеется, можете возразить, как возражал мистер Грэм всякий раз, стоило мне во время наших приятных споров у камина развить эту точку зрения: если я прав в своих утверждениях, великого дворецкого можно признать таковым, лишь понаблюдав его в каких-нибудь чрезвычайных обстоятельствах.
    В действительности же такие люди, как мистер Маршалл или мистер Лейн, хотя мы в большинстве своем никогда не видели их в указанных обстоятельствах, все равно становятся великими в наших глазах.
    Тут я вынужден согласиться с мистером Грэмом, однако замечу – прослужив в дворецких с мое, обретаешь способность интуитивно судить о профессиональных достоинствах другого дворецкого, даже не видя того в экстремальных условиях.

    Больше того, если выпадает счастье встретиться с великим дворецким, тут не только не испытываешь маловерного позыва потребовать для него «испытания», но, напротив, не можешь даже вообразить обстоятельства, способные поколебать профессиональное достоинство, столь властно заявленное.
    Я и в самом деле уверен, что именно такого рода прозрение, пробившись сквозь густой туман опьянения, заставило в тот давний воскресный день джентльменов в машине пристыженно замолчать.
    С такими дворецкими – то же самое, что с английским ландшафтом, если поглядеть на него с лучшей точки, как мне довелось нынче утром: раз увидел – становится ясно, что находишься пред лицом великого.
    Я понимаю, всегда найдутся желающие возразить, будто любая попытка разобраться в величии, в том числе и моя, обречена на неудачу.
    – Сразу ясно, у кого оно есть, а у кого нет, – таков неизменный довод мистера Грэма. – Так-то вот, и нечего ломать голову.

    Я, однако, считаю, что здесь наш долг – не соглашаться заранее с поражением. Сама профессия, конечно же, требует от всех нас глубоких размышлений по этому поводу, с тем чтобы каждый мог успешней стремиться к обретению «достоинства».
     
    Margaruta та Mandarunka подобається це.
  4. Mandarunka

    Mandarunka Книгофан

    Повідомлення:
    1.936
    Симпатії:
    5.233
    Стать:
    Жіноча
    Оооо, занудство)))) Треба дійсно мати терпіння в таке вчитуватись)))
    Люблю цю англійську чопорність, але все в міру))) Аня, то вся книга така?
     
  5. Lady Chatterley

    Lady Chatterley Книгоман

    Повідомлення:
    4.174
    Симпатії:
    13.557
    Стать:
    Жіноча
    Десь так, кожна дрібничка з всіма деталями описана, є звичайно більш динамічні місця, коли це не роздуми, а події.
    Коротше англійка проза- устами японця- то жесть smex2
     
    Margaruta, Mandarunka та Meri Poppins подобається це.
  6. Margaruta

    Margaruta Книгофан

    Повідомлення:
    2.416
    Симпатії:
    6.340
    Стать:
    Жіноча
    Не змогла дочитати уривок, ех, я така вітряна :ссс59:
     
    Pr. Mcgonagall, Stacey, Mandarunka та ще 1-му подобається це.
  7. Lady Chatterley

    Lady Chatterley Книгоман

    Повідомлення:
    4.174
    Симпатії:
    13.557
    Стать:
    Жіноча
    Маргаритко, ну як так?! :ссс32:axixiaxixiaxixi
     
    Margaruta подобається це.
  8. Margaruta

    Margaruta Книгофан

    Повідомлення:
    2.416
    Симпатії:
    6.340
    Стать:
    Жіноча
    А через 5 років прочитала книжку. Аня добре написала, неспішна англійська проза.
     
    Nadushka, ludmilka-milka та Irysya подобається це.

Поділитися цією сторінкою