Ліна Костенко

Тема у розділі 'Поезія', створена користувачем Ms. Blackie, 4 тра 2017.

  1. Ms. Blackie

    Ms. Blackie Книгофан

    Повідомлення:
    1.433
    Симпатії:
    4.691
    Стать:
    Жіноча
    [​IMG]
     
    Irysya та Pr. Mcgonagall подобається це.
  2. Ms. Blackie

    Ms. Blackie Книгофан

    Повідомлення:
    1.433
    Симпатії:
    4.691
    Стать:
    Жіноча
    Мої найулюленіші вірші Ліни Костенко

    Спини мене
    Спини мене отямся і отям
    така любов буває раз в ніколи
    вона ж промчить над зламаним життям
    за нею ж будуть бігти видноколи
    вона ж порве нам спокій до струни
    вона ж слова поспалює вустами
    спини мене спини і схамени
    ще поки можу думати востаннє
    ще поки можу але вже не можу
    настала черга й на мою зорю
    чи біля тебе душу відморожу
    чи біля тебе полум’ям згорю

    Моя любове! Я перед тобою.
    Моя любове! Я перед тобою.
    Бери мене в свої блаженні сни.
    Лиш не зроби слухняною рабою,
    не ошукай і крил не обітни!
    Не допусти, щоб світ зійшовся клином,
    і не приспи, для чого я живу.
    Даруй мені над шляхом тополиним
    важкого сонця древню булаву.
    Не дай мені заплутатись в дрібницях,
    не розміняй на спотички доріг,
    бо кості перевернуться в гробницях
    гірких і гордих прадідів моїм.
    І в них було кохання, як у мене,
    і від любові тьмарився їм світ.
    І їх жінки хапали за стремена,
    та що поробиш, - тільки до воріт.
    А там, а там... Жорстокий клекіт бою
    і дзвін мечів до третьої весни...
    Моя любове! Я перед тобою.
    Бери мене в свої блаженні сни.
     
  3. Ms. Blackie

    Ms. Blackie Книгофан

    Повідомлення:
    1.433
    Симпатії:
    4.691
    Стать:
    Жіноча
    І як тепер тебе забути?
    І як тепер тебе забути?
    Душа до краю добрела.
    Такої дивної отрути
    я ще ніколи не пила
    Такої чистої печалі,
    Такої спраглої жаги,
    Такого зойку у мовчанні,
    Такого сяйва навкруги.
    Такої зоряної тиші.
    Такого безміру в добі!..
    Це, може, навіть і не вірші,
    А квіти, кинуті тобі.

    ***
    Не знаю, чи побачу Вас, чи ні.
    А може, власне, і не в тому справа.
    А головне, що десь вдалечині
    Є хтось такий, як невтоленна спрага.

    Я не покличу щастя не моє.
    Луна луни туди не долітає.
    Я думаю про Вас. Я знаю, що Ви є.
    Моя душа й від цього вже світає.

    ***
    Нічого такого не сталось.
    Бо хто ти для мене? Сторонній.
    Життя соталось, соталось
    гіркими нитками іронії.

    Життя соталось, соталось.
    Лишився клубочок болю.
    Нічого такого не сталось.
    Ти просто схожий на Долю.
     
  4. Ms. Blackie

    Ms. Blackie Книгофан

    Повідомлення:
    1.433
    Симпатії:
    4.691
    Стать:
    Жіноча
    Очима ти сказав мені: люблю.
    Душа складала свій тяжкий екзамен.
    Мов тихий дзвін гірського кришталю,
    несказане лишилось несказанним.

    Життя ішло, минуло той перон.
    гукала тиша рупором вокзальним.
    Багато слів написано пером.
    Несказане лишилось несказанним.

    Світали ночі, вечоріли дні.
    Не раз хитнула доля терезами.
    Слова як сонце сходили в мені.
    Несказане лишилось несказанним.

    ***
    Ти дивишся. А я вже – як на трапі.
    І слів нема. І туга через край.
    Життя іде по «Гаусівській шляпі»:
    отак-от – «здрастуй», а отак – «прощай».

    Прощай, прощай, чужа мені людино!
    Ще не було ріднішого, як ти.
    О це і є той випадок єдиний,
    Коли найбільша мужність – утекти.
     
  5. Ms. Blackie

    Ms. Blackie Книгофан

    Повідомлення:
    1.433
    Симпатії:
    4.691
    Стать:
    Жіноча
    ХУРТОВИНИ
    Циферблат годинника на розі
    хуртовини снігом замели…
    Нам з тобою, видно, по дорозі,
    бо ішли й нікуди не прийшли.
    Знов ті самі вулиці незрячі
    і замету хвиля снігова.
    Нам з тобою легко так, неначе
    вітер нам підказує слова.
    — Підкажи найлагідніше слово,
    я його слухняно повторю.
    Розгуляйся буйно і раптово,
    заглуши усе, що говорю! —

    Не було ні зустрічі, ні туги.
    Не було пориву і жалю.
    Я спокійна.
    Я щаслива з другим.
    Я тебе нітрохи не люблю.
    А якщо заплачу і руками
    я торкну ясне твоє чоло, —
    нас не бачать леви біля брами:
    левам очі снігом замело.
     

Поділитися цією сторінкою